Скарбничка казок

Коли батько ввечері зачиняє двері гаража,всі інструменти оживають і починають сперечатися.
— Я тут головніший ,--вихвалявся Паяльничок,--бо я виконував сьогодні найважливішу роботу трівся і запаював проводи.
—Ні,—заперечив Ключик,—я закрутив безліч великих гайок тому я головніший.
—Ви нічого не тямите,—поважно втрутилася в розмову Електродрель,—я просвердлила
скільки отворів, що й досі голова крутиться дому я головніша .
Тут знявся такий галас! СперечалисьМолотки з Пилками, Викрутки з Ножами,
Домкрат з Точилом. Кожен вважав себе
найголовнішим.
— Ви всі великі хвастуни,—закінчив розмову
Світильник,—головніша від усіх нас -Людина,
а ми лише знаряддя праці в її руках.
Павло Бондар? 3-Г клас

В одному казковому лісі жив їжачок-Світлячок. Він дуже любив малювати. У нього був чарівний пензлик, за допомогою якого він дуже гарно малював і приносив радість всім звірятам. Їжачок-Світлячок і пензлик були нерозлучними. І це був у нього не простий пензлик а чарівний, він слухався тільки їжачка.
Багато звірят приходили до Їжачка-Світлячка за допомогою, тому що пензликом він малював деякі предмети і вони оживали, намалювавши похмуру тваринку, яка прийшла до нього сумною і хворою, вона одразу ставала веселою і здоровою. І в Їжачка-Світлячка було багато друзів, але саме більше він дружив із зайчиком на ім'я Сіроманчик.
І якось одного дня лисиця і вовк, які заздрили Їжачку-Світлячку і злилися, що він допомагає звірятам, викрали цей чарівний пензлик. Вони хотіли перетворити казковий чарівний ліс в похмурий, і щоб звірята всього боялися в лісі та хворіли. Але Їжачок-Світлячок і зайчик Сіроманчик не могли допустити, щоб з їхнім лісом трапилась така біда. І вони одразу вирушили в пошуки пензлика. Йшли вони йшли і зустріли на своєму шляху стару і мудру сову і вирішили запитати у неї можливо вона знає де знаходиться викрадений пензлик. Сова їм розповіла: Викрадений пензлик знаходиться далеко-далеко, на старому великому дубові, який росте на широкій галявині, а пензлик на тому дубові, який охороняє чорний страшний ворон.
- А як нам знайти цей дуб? - запитав Їжачок-Світлячок.
- Ідіть прямо по стежці і вийдете прямо на перехрестя доріг, а там буде стояти камінь на якому буде вказана дорога до старого дуба.
Вони подякували сові і вирушили в дорогу. І ось вони дійшли до перехрестя доріг і побачили камінь. А на ньому написано: „Направо підеш-скарб знайдеш, наліво підеш - золото знайдеш, а прямо підеш - горе знайдеш». Прочитавши все написане наші герої вирішили йти прямо, тому що в цьому напрямку вони зможуть знайти чарівний пензлик.
Йшли вони довго і дуже потомилися і вирішили друзі відпочити, розвели вони багаття, повечеряли і лягли спати. А вранці як прокинулись то побачили, що їх спіймала баба Яга, яка привезла їх на ступі до своєї хатинки на курячій ніжці. Вона розтопила піч, щоб їх з'їсти. Стоячи біля печі баба Яга говорила:
- Ну що впіймались, голубчики!
А вони їй відказують:
- Відпустіть нас, ми шукаємо чарівний пензлик, який у нас викрали лисиця і вовк. Якщо ми не знайдемо пензлик то наш казковий ліс загине.
Але вона їх і слухати не хотіла. І коли баба Яга поралась біля печі в хатинку пробралась маленька мишка із чарівного лісу і вона тихенько перегризла мотузку. Зайчик побачив на поличці якусь баночку з надписом „Чарівний узвар". Взявши цей узвар вони вилили його бабі Язі на голову і вона перетворилася на чарівну паличку. їжачок і зайчик взяли з собою цю паличку, сіли в ступу баби Яги і полетіли на пошуки дуба.
І раптом на них налетіли ворони, але скориставшись чарівною паличкою вони справились із ними.
Нарешті наші герої побачили високий, старий дуб. А на ньому сидів страшний чорний ворон, який охороняв скриньку з чарівним пензликом, але Їжачок-Світлячок і зайчик Сіроманчик не розгубилися. Вони підійшли ближче до дуба, доторкнулись його чарівною паличкою - і дуб перетворився в маленьку берізку, а скринька стояла уже на землі. Чорний ворон закричав страшним криком, але наші герої не злякались і вилили чарівний узвар на нього. І чорний ворон
перетворився у красивого метелика.
Взявши із скриньки свій чарівний пензлик друзі вернулись додому, де їх радісно зустріли всі мешканці лісу і дякували їм що вони не дозволили бабі Язі та чорному ворону загубити їх ліс. А лисиця і вовк, узнавши що трапилось, втекли із казкового лісу і більше ніколи не повертались.
Їжачок-Світлячок разом із зайчиком Сіроманчиком допомагали всім звірятам. І надалі у казковому, чарівному лісі всі жили дружно і весело.
Колотило Анастасія, 3-Г

Одного весняного ранку народилася маленька бджілка Жу-жу. Вилетівши з вулика та озирнувшись, вона промовила: «Ой! Як добре навкруги! Все таке зелене та пахуче». Неподалік було багато квітів - ціла галявина .Але Жу-жу здалося що одна красива невеличка Квіточка їй всміхнулась. Коли вона полетіла до неї Квіточка сказала: « Давай дружити,- мені буде дуже приємно» . Жу-жу погодилася: «Будемо друзями!» Цілий день товаришки сміялися та радувались сонячним промінчикам, а під кінець дня квіточка подарувала бджілці квіткового нектару. Повернувшись у вулик вона заснула дуже щасливою і усміхненою. Наступного дня подружки квіточки захотіли також дружити з Жу-жу. Кожна з них запрошувала Жу-жу погомоніти та повеселитися. За це їй давали краплинку солодкого цілющого нектару.
Одного ранку Жу-жу як завжди прилетіла до Квіточки і побачила, що в неї зламана ніжка. «Що сталося?»- запитала бджілка. «Вночі був сильний вітер і в один ІЗ сильних поривів вітру моя ніжка не витримала і зламалася...»-відповіла Квіточка та вронила невеличку сльозу з листочка. «Не переживай, я тобі допоможу вилікуватися!»,- і полетіла до друзів за допомогою. Цілий тиждень день - у - день бджілка прилітала та лікувала бджолиним воском та нектаром ніжку, який давали її подружки –
квіточки. І одного ранку прокинувшись бджілка побачила веселу та усміхнену Квіточку яка запрошувала її погратися на галявині разом з іншими квіточками.
Промайнуло літо. Прийшла осінь. Бджілка і квіточка засумували, бо прийшов час розлучатися на зиму і йти лягати спати. Заснувши, товаришки побачили один і той-же сон: про зустріч наступною весною, про веселих та надійних друзів, котрі приходять на допомогу в скрутну годину
Гангало Ігор, 3-А

Давно жив один маленький динозавр Діно. Він завжди хотів подорожувати, але ніколи не міг. Його батьки завжди подорожували. Одного разу він грався зі своїми друзями в піжмурки та сховався так в лісі, що заблудився в хащах. Діно кликав друзів, а потім пішов шукати свій дім. Він йшов по лісу і натрапив на черепахо подібного динозавра.
Діно привітався і спитав:
- Як тебе звати?
- Мене звати Джуні.
- А мене Діно. Я заблукав, допоможи мені знайти мій дім. Він на зелених пагорбах.
- Гаразд, Діно, ходімо до мого тата.
- Привіт, тату, - каже Діно, - це мій новий друг Діно. Він заблукав, а живе на зелених пагорбах. Ти зможеш розповісти йому де вони знаходяться?
- Так, - відповів тато Джуні. Це дуже далеко і небезпечно. Тобі потрібно пройти через чорний ліс і перейти річку.
- Я готовий!
- З тобою піде Джуні.
Діно і Джуні пішли удвох. Скоро вони побачили попереду ліс. Він був такий темний, що їм стало страшно. Але вони все одно зайшли до лісу. Діно і Джуні довго йшли через ліс. Діно навіть зголоднів. Тільки но він хотів з`їсти якісь листочки, як Джуні зупинив:
- Не їж! Це отруйний плющ.
- Дякую, що врятував мене, - подякував Діно. Після цього вони пішли далі. Через деякий час хлопці вийшли з лісу до річки. На ній ведмідь ловив рибу. Вони з ним привітались і розповіли, що ідуть до зелених пагорбів. Там дім Діно. Ведмідь пригостив їх рибою і сказав, що зелені пагорби за річкою, але тут нема моста. Ждуні подумав та запропонував використати велике дерево замість моста. Ведмідь допоміг повалити сухе дерево на річку. Діно та Джуні подякували ведмедю та перейшли річку. За річкою починалися пагорби. Коли вони піднялися на один з них, то Діно вигукнув «Джуді, ось мій дім!». Так за допомогою свого нового друга Джуні, Діно знайшов дім.
Осіпов Богдан, 3-А клас

Жила одна мишка. Вона дуже любила ходити у лабораторію. Там вчений трудився над створенням комп'ютера. Мишка була допитлива, та кругом пхала свого носика. Сіренька хотіла допомогти професору створити нове відкриття. Одного разу вона зустріла чаклунку, яка пообіцяла виконати її бажання. Мишеня хотіло стати у пригоді професору. Чаклунка сказала, що треба пробратися до комп'ютера, і там її бажання здійсняться. Мишка все так і зробила, як сказала чаклунка. Як тільки вона опинилася біля комп'ютера, фея застосувала свої чари і мишка обернулася на комп'ютерну мишку! Тепер неможна уявити жодного комп'ютера без цієї маленької помічниці!
Щербак Вікторія, 3-Г

Одного разу мені приснився чудернацький сон про те, що до мене прилетів пилосос. Він під'їхав до мого ліжка і запитав: «Хочеш зроблю тобі чаю?» Від несподіванки я не знала, що йому відповісти. Потім пилосос запропонував мені поїсти чого-небудь смачненького. Я відповіла, що в нас нічого такого немає. Тоді він поїхав в магазин і купив цукерок. Ми з ним разом поїли цукерки і він пішов у куток спати. Я в нього запитую: «Хто ж буде прибирати?» А він відповів: «Я втомився і буду спати». От ледачий пилосос.
Герасимова Валерія 3-Г клас

Жив собі пилосос. І якось за промінням сонця він потрапив у чарівну країну. А там як в раю! Так багато різноманітних приладів – не можливо порахувати! Якось він зустрів праску. Її звати Висушайка. Вони познайомилися, сподобалися однин одному і заприятелювали. Якось друзі пішли в ліс і заблукали. Висушайка розплакалась і сказала:
-Ми заблукали І назавжди залишимося тут. Пилосос відповів:
-Не плач, Висушайко, мій друг Вертоліт нам допоможе. Він працює в цьому лісі. Я йому зателефоную і він прилетить за нами. Вертоліт швидко знайшов своїх друзів. Він приземлився, погрузив їх собі на борт і відвіз додому. Пилосос і Висушайка подякували своєму рятівнику.
Маслій Альбіна 3-Г